Чому у племені левів з американським акцентом лиходій диснеївського фільму "Король Лев" Шрам зображується з британським акцентом? Дісней протягом багатьох поколінь переслідує дитинство злими лиходіями, і Король Лев не є винятком. Культового Шраму зображує британський актор Джеремі Айронс , який використовує свій сильний англійський акцент у ролі лиходія.
Король Лев - одна з абсолютних класик Діснея, і це другий із усіх диснеївських фільмів, який у 2019 році отримав перезавантаження в реальному часі, в який були внесені деякі цікаві зміни до оригінальної анімаційної версії Короля Лева. Однак оригінальна анімаційна версія, як і раніше, користується загальним коханням. Король Лев розповідає історію Сімби, принца-лева, чий батько Муфаса був жорстоко вбитий його рідним братом, Шрамом, який потім переконує Сімбу, що саме він був причиною загибелі його батька. Шрам своїм тривожним голосом переконує Сімбу з ганьбою покинути королівство і ніколи не повертатися.
У фільмі Король Лев шикарний британський акцент Шрама, відомий як Received Pronunciation (RP), виділяє його з більшості інших персонажів, підкреслюючи Сімбу як нового героя-недотепу. Згідно з інтерв'ю з лінгвістом Чі Луу, в якому вона пояснює, чому так багато кінолиходіїв говорять на RP (через The Cut), це тому, що вони сприймаються як "освіченіші, розумніші, компетентніші, фізично привабливіші і в цілому належать до вищого соціально -економічному класу". Але в той же час, хто говорить на RP вважаються "менш надійними, добрими, щирими і доброзичливими, ніж ті, хто не говорить на RP", що робить Шрама, озвученого Джеремі Айронсом (Джеремі Айронс грав роль Озімандіаса у фільмі Watchman на HBO), типовим диснеївським лиходієм, за яким глядачі повинні стежити. Британський акцент використовувався для зображення лиходіїв у класичних фільмах Disney протягом десятиліть; проте вони зображували не лише британський акцент.
У Disney є сумна історія створення "іноземних" лиходіїв як інструменту для того, щоб зробити їх іншими. Це оголює масштабну проблему дискримінації всередині бренду Disney, а також кіно та телебачення загалом. Зокрема, у дитячих фільмах діалекти використовуються як інструмент для визначення "рис характеру персонажів", про що докладно йдеться у дослідженні Гідені Доброу 1998 року (через The Atlantic), що згодом культивує наратив про те, що неамериканські акценти є "злими", і лише погіршує репутацію Disney у зображенні расових стереотипів. Більш того, Дісней історично відомий тим, що кодує своїх лиходіїв як педерастів, що "створює у свідомості людей психологічну асоціацію між "педерастом" та "злом" (за виданням The Tempest) та пропагує стандарт висміювання тих, хто не відповідає загальноприйнятим гендерним нормам . Як і багато інших диснеївських лиходіїв, Шрам з "Короля Лева" потрапляє в цю стежку своїм голосом, зовнішністю та манерами.
У Королі Леві, особливо якщо врахувати сімейну динаміку, величезний вплив мала шекспірівська класика "Гамлет", і це ще одна причина, через яку акцент Шрама інтригує. Те, що лиходія у фільмі грає британський актор, - це тонка данина поваги до шекспірівського впливу, під яким зародилася історія, без того, щоб перевернути її в головах молодих глядачів, які, швидше за все, не мають уявлення, хто такий Шекспір. І в Королеві Леві, і в Гамлеті, шекспірівській трагедії-жаху, є монархія, де король убитий своїм братом, залишивши після себе сина, який був відісланий зі свого товариства, а потім повернувся, щоб перемогти свого дядька.
Незважаючи на те, що Король Лев охоплює світову аудиторію, він розрахований насамперед на американську аудиторію. Тому вибір Джеремі Айронса на роль Шрама створює ілюзію чужинця у племені, створює атмосферу загадковості та інтриги навколо персонажа, змушуючи глядачів побоюватись його. Оскільки майже весь акторський склад грає акторів з американським акцентом, є явна більшість, яка також збігається з цільовою аудиторією фільму, яка залишається незмінною і в Королі Леві 2019 року, який отримав змішані відгуки.
Це створює союз між глядачами та героями фільму та ще більше віддаляє Шрама. Джеремі Айронс у ролі Шраму у фільмі Роба Мінкоффа та Роджера Аллерса "Король Лев", використовуючи свій англійський акцент, використовує цільову аудиторію фільму, молодих американців, у своїх інтересах, щоб відокремити Шрама від решти членів племені та ізолювати його як лиходія, одночасно підтримуючи американських основних героїв.